Сьогодні, 15 лютого 2019 року, ми відзначаємо 30-річчя виведення радянських військ з Афганістану. Саме день 15 лютого обраний для вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

         Напередодні у Кремінському районному краєзнавчому музеї  пройшов цикл уроків історії «Шляхами чужої війни»  за участю учасника бойових дій на території  республіки Афганістан, голови Кремінської ветеранської організації воїнів-інтернаціоналістів Сергія Кислякова.

         Що ми знаємо про афганську війну? Можна розповісти про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років мовою цифр. Будь-яка війна в цифрах – це страшно й моторошно… Не відболить це несамовите горе, ніколи не відплачеться…

         Під час цієї війни загинули і зникли безвісті 15031 людина із 620 тисяч громадян колишнього Радянського Союзу, які брали участь у цих воєнних діях. Поранення та контузії отримали понад 53 тисячі чоловік. Майже кожний четвертий солдат (більше 160 тисяч) був родом з України і це при тому, що Україна була однією із п’ятнадцяти республік. І серед загиблих також кожна четверта людина родом з нашої 4 держави. Не повернулись на рідну землю 3360 воїнів, із них 3280 загинули, а 80 чоловік пропали безвісти або опинилися в полоні. Поранено понад 8 тисяч українців. Із них 4687 повернулися додому інвалідами. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської війни» звання Героя Радянського Союзу є 11 українців. Після цієї трагедії залишилося без синівської підтримки 1980 батьків, 2729 матерів. Вдовами стали 505 молодих жінок, сиротами 711 дітей.

         За десять років цього пекла на один день припадала смерть чотирьох молодих людей віком від 18 років…

         Убитим і живим не було і нема за що виправдовуватися. Їх нема в чому звинувачувати. Але їх варто пам’ятати. Потрібно пам’ятати цю війну, цю трагедію…

         Генерал-полковник Громов, який командував виведенням військ, наголошував: «Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати, знати і пам’ятати».

   ​​​​​​​