Вже п’ять років минуло після тих страшних подій на Майдані в самому серці Столиці...

        Тоді вони не знали, що беззбройними вступають в бій за незалежність.

        Тоді країна не відала, що постріли снайперів на Майдані були фактично першими пострілами агресора в душу України.

        Тоді ми й гадки не мали, що кращим дочкам і синам України ще не раз доведеться приймати нерівний бій.

        Ніхто не знав, що війна  триватиме не один рік і забере на небеса ще не одну сотню героїв.

        Але майбутні Герої Небесної Сотні були впевнені, що на центральній  вулиці столиці, на тому маленькому плацдармі, який прострілювався наскрізь, вирішується доля України.

        На Майдан вони прийшли кожен своїм шляхом, з різних куточків України.

        Вони були різні за віком, освітою, життєвим досвідом.

        Але всі разом вони були цілим українським суспільством, в його єдності і різноманітності.

     Не знав особисто нікого з них, але біль не полишає душу...

     Почивайте, Янголи, з миром...

     Не забудемо. 

     Ніколи.

     Вічна пам’ ять Героям!

     Слава Україні!

Володимир Прокопенко