Субота 22-го червня 1941-го року, четверта година ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті.

Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі.

А багатьом не вдалося.

Не судилось пережити цю мить, страшну мить у тисячолітній історії всього нашого людства.

Невже можливо забути про це?

Кожен раз в цей День ми згадуємо.

Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни.

Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу.

 Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані страшною війною.

Про це неможливо забути!

Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях.

Вона є в наших національних календарях.

Ми пам’ятаємо.

І не дай нам Бог забути про це!

Володимир Прокопенко