Вже минуло 34 роки з часу чорнобильської жахливої біди.

Чорнобиль показав, що поняття «мирний атом»  - доволі умовне.

Часом він такий же небезпечний, як сама ядерна зброя.

Медицина і статистика не можуть встановити точної кількості жертв, але прямі й опосередковані людські втрати, кількість тих, хто помер чи став інвалідом, вимірюється сотнями тисяч.

Чорнобильська аварія, як і аварія на АЕС «Фукусіма–1» в Японії, ще довго залишатимуться подіями планетарного масштабу як виклик усьому людству.

Подібні катастрофи не зважають на державні кордони, носять глобальний характер.

Чим далі відходимо від Чорнобильської біди, тим вище оцінюємо дії ліквідаторів: пожежників, будівельників, військовослужбовців, персоналу ЧАЕС, медиків, співробітників МВС, науковців.  І, зрозуміло - тогочасних волонтерів. 

Із нестихаючим болем у серцях згадуємо тих, хто поклав свої життя у боротьбі з ядерною смертю.

Шануємо тих, хто втратив здоров‘я і потребує особливої уваги.

Квітневі пожежі у Чорнобильській зоні відчуження знову поставили на порядок денний безліч безпекових та екологічних проблем, які вдається долати тільки завдяки єдності, великій енергії мужності та солідарності.

До гасіння великих пожеж залучено понад 1,5 тис. людей з різних областей України та 340 одиниць техніки, в тому числі авіація, важка інженерна техніка ДСНС та шляхопрокладачі ЗСУ.

Але пройде час, і чорна від пожеж чорнобильська земля знову зазеленіє. Природа знову вилікує те, що знищили людські руки.

Тож спільно, об’єднавшись у любові до Землі, природи і миру, подолаємо усі негаразди, все у нас обов’язково здійсниться і все буде добре.