9 Березня виповнюється 202 роки від Дня народження видатного українського письменника Тараса Григоровича Шевченка.

      Нас просто не існує без Шевченка.

      У ньому вся історія наша, все буття і всі наші мрії.

     Шевченко був відданий національно-державницькій ідеї і сам робив усе можливе для її утвердження, спонукав до цього інших і словом, і власним прикладом.

      У кожної людини є щось своє, найсвятіше у душі.

      Для неї воно настільки величне, що навіть думкою не осягнути.

      Таким було ставлення до рідної землі неперевершеного Поета від Бога Тараса Шевченка.

      Кобзар безмежно любив і своїх пращурів, і своїх сучасників, і майбутнє покоління роду українського.

      Сягаючи мріями до наших днів, у своїх творах він твердо вірив, що повсталий народ порве нарешті кайдани рабства і побудує нове суспільство, вільну, нову сім’ю, де б і його, поета, не забули «пом’янути незлим тихим словом».

      Чого прагнемо ми сьогодні?

      Правди, реформ, змін, а не слів, гасел і застою на їх тлі!

      Адже саме ми сьогодні і творимо історію, йдемо воднокроч з Україною та Шевченком по її сторінках.

      То ж візьмемося міцніше за руки, як у тому шевченковому «живому ланцюзі», й доведемо усьому світові, що

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України!