Надаємо відповіді на актуальні питання, які були отримані під час проведення  сеансу телефонного зв’язку  „Гаряча лінія ”. На питання платників відповідав заступник начальника Рубіжанської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській  області Юрій Мельник

Як розподілятимуться 22% (розмір ЄСВ) до фондів соціального страхування? Чи для всіх платників без обмежень відбуватиметься відрахування за усіма видами соціального страхування (пенсійне, на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності та нещасного випадку на виробництві)?

З 01.01.2016 р. Згідно із Законом України від 24.12.2015 р. № 909 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» єдиний внесок установлено на рівні 22% для всіх категорій платників єдиного внеску (крім інвалідів). Суми єдиного внеску, сплачені страхувальниками, зараховуються на позабюджетні рахунки, відкриті в територіальних органах Казначейства на ім’я територіальних органів ДФС.

Не пізніше наступного операційного дня Державною казначейською службою України на центральному рівні розмежовуються суми єдиного внеску відповідно до пропорцій розподілу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України залежно від видів страхування.

На сьогодні прийнято постанову КМУ № 85 від 18.02.2016 р., якою передбачено пропорції розподілу між фондами соціального страхування залежно від категорії платників. Відповідно до цієї постанови суми єдиного внеску, які надходять від роботодавців, фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та від членів фермерського господарства, особистого селянського господарства, які уклали договори добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, розподіляються між Пенсійним фондом України та усіма фондами соціального страхування.

Суми сплаченого внеску особами, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п.1 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та5 цієї частини (тобто не є фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність), у тому числі іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадянами України, які працюють або постійно за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та які уклали договори добровільної участі на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, перераховуються в повному обсязі до Пенсійного фонду України

Чи існує обов’язок нараховувати єдиний внесок на мінімальну заробітну плату, якщо засновник громадської організації-директор на громадських засадах, який не отримує заробітної плати, і це не є його основним місцем роботи, а метою організації не є отримання прибутку?

Частиною третьою ст. 65 Господарського кодексу України визначено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі якщо власник або уповноважений орган наймає керівника підприємства, з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються: строк найму, права, обов’язки й відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення та умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (частина четверта цієї статті).

Водночас трудовим договором називають угоду між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства – виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша ст. 21 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

При цьому відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Таким чином, заробітна плата директора підприємства не може бути нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

У разі якщо засновник підприємства приймає рішення виконувати обов’язки директора без нарахування заробітної плати та за умови що таке підприємство не веде господарської діяльності, то він має право прийняти рішення не нараховувати собі заробітну плату і, відповідно, оскільки відсутня база нарахування, не сплачувати єдиний внесок та не подавати обов’язкову звітність.

Пунктом 11 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджене наказом Мінфіну України від 14.04.2015 р. № 435 визначено: якщо юридичні або фізичні особи-підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, звіт за найманих працівників до фіскальних органів не подається.

У разі якщо обов’язки директора виконує особа, яка не є засновником такого підприємства, а працює на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, такому директору потрібно здійснювати нарахування заробітної плати незалежно від того, чи є це основним місцем роботи, чи це робота за сумісництвом, оскільки, не нараховуючи заробітну плату відбувається порушення трудового законодавства.

При цьому якщо директор підприємства не є засновником і працює за сумісництвом, то до такої найманої особи не застосовується норма частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ щодо нарахування заробітної плати в розмірі не меншому, ніж мінімальна.